Відверта розмова
От і пройшла ще одна знаменна для України та її громадян подія - вибори нового президента держави. Знакова подія? Так. А чи дала вона нам відповідь на всі питання, що бентежать розум пересічного громадянина? Давайте поміркуємо разом...
Тільки два виборчих округи в нашій області працювали на цих виборах. Іншим нашим співвітчизникам не дали скористатись своїм правом обирати. При цьому, ворожі сили діяли нагло та брутально, не соромлячись застосовувати зброю проти мирних громадян. Так, в Новоайдарському районі озброєні автоматами та кулеметом бандити напали на ряд виборчих дільниць, застрелили одного і поранили декількох мирних жителів. Викликані бійці національної гвардії блокували нападників, двох знешкодили, а 14 взяли в полон. В таких умовах проходили вибори в нашій місцевості. Мешканці Новопсковського району мали змогу проголосувати, але явка була не така, як на попередніх виборах. З одного боку добре, що ніхто не фальсифікував вибори, як це робилось при попередній владі. З іншого, були включені інші протидержавні механізми.
І все таки,чому не всі громадяни нашого району прийшли на вибори? На мою думку, є декілька вагомих причин.
По-перше, частина людей залякана, і для цього, як ми бачимо, є вагомі підстави. (А тому тим, хто не побоявся, не став відсиджуватись по домівках з думкою, що хай хтось за мене зробить, а я подивлюсь з-за шпарини, велика подяка. Ви показали приклад громадської позиції і мужності для підростаючого покоління).
По-друге, ніхто (як це було раніше) не вимагав від голів сільських рад, керівників бюджетних установ, інших підприємств забезпечити явку (а як раніше? І в комісіях «свої» люди, і приміщення виділяються і автобуси надаються, по домівкам зі скринькою і т. ін. Хто скаже, що так не було?) На цих же виборах, навпаки, мав місце і "тихий" саботаж. Люди говорять про масштабність цього явища, називають керівників, причетних до таких ганебних подій - відмови в наданні приміщень (хоча на сумнівний, з точки зору закону, референдум все знаходилось, але про це окрема бесіда...), погрози та шантаж по відношенню до голів та членів комісій, незаконна агітація на зрив і перешкоджання виборам . Тут і деякі голови сільських рад «відзначились», і керівники господарств. В правоохоронних органах вся інформація про такі випадки фіксується, зберігається і вона обов'язково знайде своє застосування. А головне, що самі ж люди і розкажуть про «горе-агітаторів». Дуже складний час переживає держава, щоб не помітити чи забути випадки порушень закону. І нехай ні в кого з порушників не буде ілюзій з цього приводу. Про те, що жарти вже скінчились можна судити по подіях в м. Старобільськ, Донецьк, далі буде...
По-третє, частина виборців свідомо проігнорувала вибори. Одні вирішили, що раз ходили на референдум, то на вибори президента йти вже буде невірно. Інші послухались тих же керівників, що тишком «не рекомендували» йти на голосування. Подивіться на результати виборів по району, і ви зрозумієте «де собака зарита». В деяких радах і підприємствах дуже глибоко, але все одно ослячі вуха керівників стирчать. До речі, Кримінальним кодексом України, зокрема ст. 157, передбачена кримінальна відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права, яка передбачає позбавлення волі до п’яти років.
Про так званий референдум окремо хочеться сказати. Ті, хто прийняли в ньому участь, діяли, в своїй більшості з простих і зрозумілих міркувань. Хочеться людям змінити своє життя на краще, дати шанс дітям жити в кращій країні. В даному разі ми бачимо і не доопрацювання київської, центральної влади (обласної, як ми бачимо, немає, а самозванці з автоматами можуть тільки грабувати, викрадати людей та бізнес «відтискати». А що ви хотіли від бандитів?). Проте, є одне «АЛЕ». Ті, хто прийшов на цей незаконний референдум, не можуть нести відповідальності - таємність голосування їм в пригоді. А от організатори і посібники… На їх місці не захотіла б опинитись людина зі здоровим глуздом. Чому? Та поміркуйте: ст. ст. 109-114 Кримінального Кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України, зокрема посягання на територіальну цілісність і недоторканність України та заклики до цих дій, які караються позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Не можу не сказати і про центральну владу. Можна, бо демократія, панове, або: Україна, не Росія...
Київські вельможі, всі ці «турчінови» та «яценюки», якось забули про схід країни, про наш край, а тут люди живуть! Чому ж не роз'яснити людям, не розповсюдити інформацію, що готуються глобальні зміни в законодавстві, які нададуть нам вільно обирати своїх голів рад, депутатів, залишать на місцях податки і кошти, щоб громада сама вирішувала як їх витрачати, що будуть реформи в податковій службі, міліції, прокуратурі, судах. Що не на папері, а в житті буде вестись боротьба з корупцією і бюрократами. Так, як це, наприклад, зробила влада Грузії (одна проста деталь - там люди поліцейському посміхаються, оскільки бачать в ньому захисника, бо працюють в цих органах люди професійні, принципові, які отримують від держави забезпечення на високому рівні, і їм нема потреби бігати з протягнутою рукою до того чи іншого керівника, а потім від нього залежати. Хто проти? Я скажу - багато хто, особливо з керівників, бо звикли бути в «привілейованих). Так, київська влада мешканцям сходу завинила. Крім того, що зазначив, завинила ще й нерішучістю і недалекоглядністю, допустивши збройний конфлікт в нашому краї. Чому мешканці Луганська бояться ходити по вулиця? Там ввечері вже як в прифронтовому місті, все немов би вимерло, автомобілів вдень суттєво поменшало. З нашого району вже проблема попасти в обласний центр, а там у багатьох діти, родичі. Хто винен в такому становищі? І вибачень чомусь не чути ...
І закон про референдум, новий, вкрай необхідний (в тому числі місцевий), щоб люди могли висловили свою думку. Прислухайтесь до людей, шановні можновладці, вам багато корисного можна почути. І люди сказали б, що вони хочуть змінити державу, це набридле всім поневіряння в пошуках роботи, нормального медичного обслуговування, поваги до літньої людини і перспектив для молоді. А то маємо 20 років незалежності, чотири недолугих президента (зняти б з них, за розвал армії, принаймні , їхні «суперпенсії» та пільги, не говорячи вже про дачі, підприємства). Вибачте, помилився, одного таки не маємо - його тепер має Росія...
Не можна не сказати і за громадян, що просто захотіли мати російське громадянство. Тут коментарі зайві – «в добрий путь, на долгие года». Я говорю це без намагання образити, ні в якому разі, тут проста річ - кому що подобається. Є у людей право змінити громадянство (при бажанні хоч стать хай міняють) і є можливість, в Росії території вистачить...
Однак, необхідно усвідомлювати реалії: наша держава – Україна! І ніяк не Росія, не якась там ефімерна ЛУГАНська - ДОНецька республіка (що в народі влучно охрестили ЛУГАНДОНією, вибачте, хто ж тоді її прихильники?!).
Росія - велика держава, з її величезною територією та десятками різних народів, що її населяють. Та життя там теж різне. В Москві чи в Сочі, та в тих же Ровеньках - це одне. А в Мурманську, Барнаулі чи Кантемировці - інше. До речі, Чечня, Дагестан, Чувашія чи Калмикія - це теж Росія (для тих, хто хоче бути громадянином Росії, одразу треба усвідомити, що ваші діти чи онуки обов’язково будуть проходити військову службу, і не факт, що це будуть Сочі). По різному люди живуть в російських містах і селах. Є розвинені населені пункти, але є і занедбані, без доріг, магазинів, шкіл, лікарень.
До чого це я, та щоб згадали прислів’я: «Там краще, де нас нема». А разом з цим подумали, а чи потрібні ми Росії. На мою думку, в нашого сусіда і своїх проблем вистачає, щоб зрадіти та приєднати такий деструктивний регіон як Донбас, з безробіттям, застарілими та розграбованими підприємствами, нерентабельними шахтами. Наразі з Кримом вже не знають, що робити і, попри святкову риторику російського ТV, за міст до Керчі вже серйозно ніхто не говорить, а на паромі того, що йшло з України з материка, автомобільним та залізничним транспортом не навезеш.
Але все таки, Росія, на сьогодні більш розвинена держава, і рівень життя в них вищій. Тому багато хто з наших земляків і вимушені їхати туди на заробітки, щоб якось прогодувати родину, підняти дітей.
Постає питання: «А чому ми такі бідні? Бо дурні?» Далі буде…
Голова Новопсковського районного суду
Луганської області Р.Р. Потапенко
_03_03.png)
