«Поручись та постраждаєш»
(давньогрецький філософ Фалес Мілетський)
Сьогодні навряд чи знайдеться громадянин, який би не стикався з кредитними правовідносинами. Хтось був безпосереднім позичальником, а хтось по доброті душевній допоміг знайомим отримати кредит у банку (кредитній спілці), виступаючи при цьому поручителем.
Здавалося б, у такій ситуації немає нічого дивного, правда, якщо вона не виходить за рамки сумлінного виконання прийнятого на себе грошового зобов'язання. Однак нерідко такі «акції доброї волі» або «допомоги другу» закінчуються зверненнями до суду.
Погодьтеся, що для багатьох українців поручительство це лише проста юридична формальність чи дружня послуга. Здавалося б, що поганого в тому, щоб поручитися за знайомого при оформленні кредиту? Насправді ж, поручитель несе не тільки моральну, але і матеріальну відповідальність за дії позичальника. Поставивши свій підпис у договорі, поручитель стає для банку (кредитної спілки) таким же боржником, як і одержувач кредиту. І якщо позичальник перестав погашати заборгованість, то банк (кредитна спілка) має право пред'явити вимоги не тільки до нього, але й до поручителя, й тоді грошове зобов’язання може лягти на його плечі.
Факт невиконання позичальником свого зобов'язання по поверненню боргу стає підставою для настання відповідальності поручителя. Банк (кредитна спілка), як правило, звертається до суду після 3-6 місяців прострочення по кредитних платежах. Відповідачами в цьому випадку є позичальник і поручитель - в рівній мірі. Слід звернути увагу, що до моменту, коли банк (кредитна спілка) пред'являє вимогу, кредит може обрости такою кількістю штрафів і пені за прострочення, що відшкодовувати доведеться вже подвійну суму кредиту.
Але неприємності поручителя фінансовими зобов'язаннями не обмежуються. Дисциплінованість позичальника при виплаті кредиту безпосередньо пов'язана з кредитною історією поручителя. Тобто, якщо позичальник буде допускати прострочення, то у поручителя в майбутньому можуть виникнути проблеми з оформлення кредиту, як мінімум в тому ж банку (кредитній спілці).
Багато з тих, хто свого часу виступив поручителем по кредиту родичів або друзів, зараз змушені оплачувати чужі борги. Як можна відбитися від цієї почесної місії або хоча б домогтися максимальної відстрочки виплати.
Суттєвим моментом, на який необхідно звернути увагу, є припинення поруки.
Згідно ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України можливе лише в тому випадку, якщо наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди. До зміни обсягу відповідальності призводить не тільки збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, але й пролонгація кредитного договору, збільшення суми кредиту, встановлення неустойки або підвищення розміру штрафних санкцій.
Іншим важливим моментом припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України є форма вираження згоди на зміну умов поруки. Тобто, згода поручителя повинна бути отриманою шляхом укладення додаткової угоди до договору поручительства, або виражена активними діями, що еквівалентні такому способу зміни зобов'язань (обмін листами, факсимільними повідомленнями).
Актуальним питанням також є механізм припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного Кодексу України. Практика застосування цієї норми досить суперечлива, оскільки її зміст, за великим рахунком, є презумпцією. Тобто, при наявності зазначених вище фактів, зобов'язання по поруці повинні припинитися в силу приписів закону і, по суті, банк (кредитна спілка) не має підстав для початку судового процесу по стягненню з поручителя, як з солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором. Але на практиці, банк (кредитна спілка) апріорі не можуть бути згодні з автоматичним припиненням поруки, і, в разі невиконання зобов'язань основним боржником по кредитному договору, звертають стягнення на майно поручителя. Такі дії банку (кредитної спілки) порушують права поручителя та наносять йому матеріальний збиток.
Верховний Суд України в своїй правовій позиції, викладеній у цивільній справі №6-147цс12 зазначив, що права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін підлягають захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Таким чином, з метою припинення порушення прав поручителя, якщо банк (кредитна спілка) вже пред'явили вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, або з метою запобігання порушення таких прав у майбутньому, поручитель може припинити поруку на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного Кодексу України шляхом подання позову до суду про визнання договору поруки припиненим.
Суддя Новопсковського районного суду
Луганської області Д.С. Тарасов
_03_03.png)
